Тільки нещодавно ми всі з полегшенням видихнули, коли уряд оголосив про зменшення кількості нових випадків захворюваності на COVID-19 та послаблення коронавірусних обмежень, аж тут почали з’являтись новини про часті випадки іншої хвороби – мавпячої віспи. Невже нас знову чекає чергова пандемія? Давайте розбиратися, що собою являє мавпяча віспа та чи може захворюваність на неї сягнути масштабів нещодавньої пандемії.
Мавпяча віспа. Для когось сама назва може здатися небезпечною, особливо, якщо пригадати які тяжкі епідемії її тезки – натуральної, або ж “чорної” віспи – вирували в XVII і XVIII століттях. Вважається, що тільки в XX столітті від неї загинуло до 300 млн, що значно більше, ніж в усіх війнах людства. І тільки у 1980 році ВООЗ офіційно повідомила, що натуральна віспа повністю ліквідована у природі за допомогою щеплень.
Тож що таке мавпяча віспа? Чи така близька родичка вона тій самій “чорній” віспі, що забрала колись сотні мільйонів життів, і чи здатна вона таке повторити?
Не дивлячись на те, що ЗМІ зацікавились нею тільки неповні два місяці тому, ця хвороба зовсім не нова. Її виявили ще в 50-х роках минулого сторіччя. І це був не єдиний вид віспи, на яку хворіли тварини. Схожі віруси вражали не тільки мавп, але й корів, єнотів та інших ссавців. Тоді жоден науковець, який працював з зараженими тваринами, не захворів, а тому вважалося, що вірус віспи мавп не здатен заразити людину.
Лише майже 30 років потому виявилось, що імунітет цим спеціалістам забезпечувало щеплення від натуральної віспи, адже збудники цих двох хвороб належать до однієї родини. Після припинення щеплень від натуральної віспи у 1980 р., виросло декілька поколінь людей, що не мають імунітету до вірусу віспи мавп. І це стало однією з причин, чому ВООЗ в цьому році серйозно відреагувала на поширення віспи в світі.
Види віспи мавп
Мавпяча віспа народилася в Африці, при чому в двох варіантах в різних частинах континенту. Перший штам – центральноафриканський, проходить у більш тяжкій формі й має більший відсоток смертності. Західноафриканський штам не має такої високої здатності заразити людину, а його симптоми та перебіг легші. На наше щастя, саме штам Західної Африки зараз так активно розповсюджується поза своїм рідним континентом.
Шляхи передачі збудника
Важливо розуміти, що вірус в організмі хворої людини знаходиться у всіх рідинах – відповідно зараження може наступити при близькому контакті. Чи це контакт із кров’ю зараженої людини, її чихання та кашель, під час яких у повітря попадають краплі слини, контакт з виділеннями, навіть потом, безпосередній контакт з рідиною з пухирів на шкірі, що виникають під час хвороби – все це може призвести до зараження віспою мавп. Так само вірус може передатися через хвору тварину – в більшості це мавпи або миші та щури. При цьому рівень заразливості віспи мавп все ж не настільки високий, як у коронавіруса і заразитись, скажемо, від простого потиснення рук не можна.
Перебіг хвороби та її симптоми
Перші симптоми після зараження з’являються через приблизно 2 тижні від моменту контакту з вірусом. І першими реагують лімфовузли – їх збільшення та нагноєння свідчить про початок першого етапу хвороби. До цього додається сильна лихоманка, біль у м’язах спини та попереку, може з’являтись нудота та блювання. Така картина триває близько 4-5 днів, потім з’являється висипка на тілі – і з’являється вона системно: йде згори вниз – спочатку на обличчі, потім шиї, долонях, грудній клітині, спині, животі і вже потім на ногах. Спочатку це червона плямка, яка поступово перетворюється на міхурець зі щільними стінками, всередині якого знаходиться невелика кількість рідини.
Далі з міхурця утворюється гнійник: до рани приєднуються бактерії. Тут знову піднімається температура, з’являються головні болі, можуть бути марення. Коли ці гнійники підсихають – утворюється кірка, яка з часом відпадає і на її місці залишається рубець. Лихоманка спадає і людина одужує. Триває хвороба в середньому три тижні.
В залежності від ступеню тяжкості хвороби підбирається лікування – хтось при легкій формі може не вимагати навіть звичайного парацетамолу, а комусь знадобиться госпіталізація та медикаментозне лікування.
Профілактика
Щодо профілактики, то найкращим варіантом є і були щеплення – так, є вакцина саме проти віспи мавп. Пожиттєвий імунітет з’являється після перенесення захворювання. А от думка з приводу того, що тим, хто народився до 1980 року і при народженні отримав вакцину проти натуральної віспи, не загрожує захворіти віспою мавп, викликає сумніви – адже щеплення проти натуральної віспи не обмежувалося однією дозою і проводилися регулярні ревакцинаціїї. Тож впевнено стверджувати, що імунітет, забезпечений тодішньою вакциною досі ефективний, не варто.
Сам по собі вірус мавпячої віспи не здатен викликати таку пандемію, як коронавірус, але на фоні дворічного карантину, коли люди мало контактували один з одним, мало подорожували, що спричинило ослаблення імунітету, – можна очікувати, що віспа мавп, рівно як і інші інфекційні хвороби, ще якийсь час нагадуватимуть про себе.
