Щеплення асоціюються у нас з дитинством, дитячим садочком або школою, коли потрібно було не забувати про підписану батьками згоду і під страхом смерті не мочити Манту.
Та обов’язкова вакцинація не обмежується лише дитячим віком, дорослим теж рекомендовано не забувати про оновлення свого імунітету проти конкретних хвороб, адже наш імунний захист не тримається все життя і з часом слабшає.
То з чого почати?
Спочатку потрібно знайти і перевірити свою медичну карту, там зазначені всі щеплення, разом з датою, дозою, назвою вакцини, які ви отримали в дитячому віці. Якщо чогось бракує згідно зі списком від МОЗ про обов’язкові щеплення – це привід звернутися до вашого сімейного лікаря та пройти вакцинацію, захищаючи себе від хвороби.
Які щеплення потрібно повторити у дорослому віці?
– Від дифтерії та правцю (або польською – DTP – szczepionka błoniczo- tężcowo-krztuścowa) – у дитинстві ми отримуємо аж 6 доз вакцинації з певними проміжками часу, згідно з календарем щеплень. Дорослим рекомендується ревакцинуватися кожні 10 років після останнього щеплення.
– Від грипу. Грип це сезонне захворювання, яке може призвести до тяжких ускладнень після хвороби, тому лікарі радять проходити цю вакцинацію що року, бажано восени – перед початком сезонних захворювань.
– Від коронавірусу COVID-19 – ревакцинація захищає від важкого перебігу хвороби.
Які додаткові щеплення рекомендовані, але не внесені до обов’язкових?
– Від гепатиту А (польською – szczepienie przeciwko WZW A) – хвороба брудних рук – вірус, який атакує печінку, захист від нього – це вакцинація.
– Від вірусу папіломи людини (szczepienie przeciwko HPV) – є різні типи вакцин в залежності від кількості типів HPV від яких вони захищають. Найбільш онкогенні типи – це HPV 16, 18, 31, 45.
– Від вітряної віспи (szczepienie przeciwko ospie wietrznej) – рекомендоване для тих дорослих, хто не перехворів.
– Від пневмококової та менінгококової інфекцій (szczepienie przeciwko meningokokom i pneumokokom) – рекомендовані для осіб з груп ризику (особи з імунною недостатністю, медичні працівники).
– Від сказу (szczepionka przeciwko wściekliźnie) – рекомендовано для осіб з груп ризику (ветеринари, лісники). Також вакцинація дуже важлива постконтактно, після укусу тварин підозрілих на сказ, адже смертність від цієї хвороби – 100%.
– Щеплення проти кліщового енцефаліту (szczepienie przeciwko KZM) – також рекомендоване насамперед особам з груп ризику, які потенційно можуть часто зазнавати укусів кліщів.
Кожен випадок індивідуальний – тому у будь-якому разі перед прийняттям рішення про ревакцинацію слід звернутися за порадою до Вашого сімейного лікаря. Пам’ятайте: мета вакцини – не захистити Вас від захворювання на всі 100%, а запобігти ускладненням хвороби.
Авторка статті: lekarz stażysta Kateryna Kalychak
